- розколочений
- -а, -е.1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розколотити. || у знач. прикм.2) у знач. прикм., перен.Який часто і сильно б'ється, колотиться від перенапруження, хвилювання, збудження (про серце).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.